мені не вистачає Квест Скул. я пам*ятаю, як останні тижні туди ходила з неохотою, була лінива і особливо то і не старалась. я пригадую, як почала пропускати тренування ради того, щоб просто побути сама з собою. я пам*ятаю з яким настроєм я туди їхала, як мене пригнічувало все навколо.......а зараз, коли цього всього нема вже трохи більше тижня, то тихенько починаю сумувати. сумувати за моїми рідними дівчатками, на чолі з Анею....так неймовірно прив*язалася до більшості з них, що зараз трохи важко зрозуміти, що їх вже немає у мне. що з кожним днем ми будемо забувати один одного і ставати більш віддаленими. хто його знає, чи продовжу я танцювати у наступному році, адже мама проти, каже, що в 11му класі треба думати виключно про навчання, про екзамени, про тестування, ходити на підготовчі курси, і ніяких танців катигорично не визнає. але чому вона просто не зрозуміє, що для мене це вже більше ніж просто важливо? якщо колись, у вересні, я прийшла туди через якихось там дурних хлопчисьок, то зараз все інакше. зовсім інакше. я вже нарешті незалежна від тих факторів, що тримали мене раніше за шкуру і не давали вільно дихати. зараз все інакше. я ЛЮБЛЮ танцювати...я люблю свою 1шу групу та свою Аню. яка всеж повірила. що я щось можу.....
я майже плакала, коли в останнє ( напевно , а може й ні) обіймала її на паті. таку маленьку, таку гарну.....не вистачає мені її.......ой як не вистачає.......
|
|
|
останнім часом "дразнять" мене різні спогади, різні привиди мого минулого, такого не далекого, але вже не мого.....іноді так пробирає, що аж ревіти хочеться кродильїми сльозками та благати старі часи повернутись та прокручувати знову і знову. і кожен раз я бпроживала ці маленьки уривки по різному. знову і знову, щоб бути впевненою, що більше я не пошкодую про змарновано проведені такі чудові дні, які можливо більше НІКОЛИ у ЖИТТІ не здійсняться знову.
сьогоднішній привид минулого- це вечір. бляха, такі вечори бувають надто рідко, але проходять надто марно. вечірне повітря. воно завжди було особливим. воно насичене гормонами, які я вдихаю разом з киснем. у ньому відчувається трошки алкоголю, який напружує і одночасно розслаблює тіло до неймовірної ніжності та чутливості. у цьому повірті літає тонкий аромат жіночіх слімсів та далекої приглушеної музики. у цьомц повітрі майже немає запаху вулиці ( автомобілів). це повітря з далеку...з Карпат....воно не Київське. такі вечори завжди приходили з персонами чоловічої статі...такими марнии, але цікавими до неймовірності. достатньо зробити один подих, один раз відчути у легенях це повітря, один рз скуштувати його на смак, як тіло пробирає мандраж....це щось неймовірне. зараз. коли моя кімната наскрізь переповнена цим всим я просто починаю сходити з розуму, оскільки мене роздирає просто на шматки дика ностальгія за ти, що було раніше і чого нема зараз. у горлі стає такий великий ком....ком ОБРАЗИ та ПРИЗИРСТВА і одночасно БЛАЖЕНСТВА та ГАРМОНІЇ. такі почуття. це просто неймовірно. неймовірно описувати ці відчуття. вони з кожним подихом наповнюються новими гранями та відчуваються заново....
я просто сумую за Карпатами. за Трембітою. ті 18 днів були у деяких моментах просто самим кращим, що поки що було у моєму житті.
|
|
|
міні фотоальбом тут у мене виходить короче :))))
|
|
|
так сказати "валяюсь" біля річки, на битонній якійсь плиті......це у моєму стилі :)))
|
|
|
якщо проводити дні з цікави людьми, то дні автоматично стають цікавими. :) *Люди, даруйте один одному цікаві дні! * Що таке крішнаїзм? :)))
|
|
|
|
 |
|
10 лет, Антон, Арсенальная, готишная шняга, Джек, Друзья, жуки, истории, Карпа, картины, кафе, кино, концерты, кошки, Липтон, люди, Макдональдс, музыка. крамп, параноики, Париж, письма, природа, свечи, секонд, счастье, танцы, Телефон, улица, умные люди, фанатки, фильмы, фотография, Франция, чай, Эспрессо | |
|
в ліміті 6
RSS: фото