останнім часом "дразнять" мене різні спогади, різні привиди мого минулого, такого не далекого, але вже не мого.....іноді так пробирає, що аж ревіти хочеться кродильїми сльозками та благати старі часи повернутись та прокручувати знову і знову. і кожен раз я бпроживала ці маленьки уривки по різному. знову і знову, щоб бути впевненою, що більше я не пошкодую про змарновано проведені такі чудові дні, які можливо більше НІКОЛИ у ЖИТТІ не здійсняться знову.
сьогоднішній привид минулого- це вечір. бляха, такі вечори бувають надто рідко, але проходять надто марно. вечірне повітря. воно завжди було особливим. воно насичене гормонами, які я вдихаю разом з киснем. у ньому відчувається трошки алкоголю, який напружує і одночасно розслаблює тіло до неймовірної ніжності та чутливості. у цьому повірті літає тонкий аромат жіночіх слімсів та далекої приглушеної музики. у цьомц повітрі майже немає запаху вулиці ( автомобілів). це повітря з далеку...з Карпат....воно не Київське. такі вечори завжди приходили з персонами чоловічої статі...такими марнии, але цікавими до неймовірності. достатньо зробити один подих, один раз відчути у легенях це повітря, один рз скуштувати його на смак, як тіло пробирає мандраж....це щось неймовірне. зараз. коли моя кімната наскрізь переповнена цим всим я просто починаю сходити з розуму, оскільки мене роздирає просто на шматки дика ностальгія за ти, що було раніше і чого нема зараз. у горлі стає такий великий ком....ком ОБРАЗИ та ПРИЗИРСТВА і одночасно БЛАЖЕНСТВА та ГАРМОНІЇ. такі почуття. це просто неймовірно. неймовірно описувати ці відчуття. вони з кожним подихом наповнюються новими гранями та відчуваються заново....


я просто сумую за Карпатами. за Трембітою. ті 18 днів були у деяких моментах просто самим кращим, що поки що було у моєму житті.

так поганецько на душі. жах просто. завсім не кульний настрій. велике спасибі Ольці. яка погодилась дивитись зі мною той жахливий фільм. і за те, що всіма силами затуляла мої оченятка від тої жахливої різні. але було рілі куль ;) але до цього настрою просто не було. було паскудно неймовірно. так паскудно буває рідко. чи то Пухнаста так впливає. може я дура прибацана. але чимось пухнаста неймовірно нагадує Валерію. і, хоч я і не маю до неї ніякого відношення ( до Валерії) всеж хочеться пізнати от саме її внутрішній світ. дуже - дуже. то напевно від скуки ;) а взагаліто то мене вже трохи попустило. у прямо сенсі. все вже таке просто та кульне навкруги. я вже якось пофігую на Аліну. хоч і рипалась сьогодні бахнути дверями перед її носом, але всеж прийшла до тями і зрозуміла, що воно мені не до чого. що це просто безглуздо та дико по димтячому. мені до неї діла ема ніякого. тіки до того, бородатого. сьогодні блукала містом. одна однісінька. і було рілі кул, хоч і на душі шкрябали котяри та щось нило. сильно нило. ( шлунок напевно, бо я нічого так і не поїла з ранку.) яскравий слід у пам*яті залишив Вокзал та потяг "Львів- Луганськ" на якому Вікусько поїхала додому. я постояла на платформі, зайшла у потяг- блін, це так класно, вже не дочекаюсь тієї миті, коли оттак от знову сяду у потяг у напрямку Ужгороду та поїду на зустріч чомусь новому, але такому близькому. (моя хвора тема)

у Юльки сьогодні ДР....тому вітаю іі та бажаю їц великого кучерявого коханнячка! хай у неї все буде кульно :)))

хочу весни! хочу зібрати друзів і тіпи з ними в якийсь парк " на шашлыки" :))))) але враховуючи те, що більшість з них м*яса не вживає, тому будемо, мля, просто сік з горішками вживати :))))) короче! я дуже хочу кудись на природу! хочу подалі від міста! хочу на свіже повітря, у ліс, парк.........але не у Києві!!! я хочу в Карпати! як магнітом туди тягне! вже надоїло у Києві! вже трохи дістали всі його чудові романтичні місця. хочеться ненадовго вирватись подалі!

да буде так :)))))