Боже, хіба то я могла знати , що оце все не закінчить ще так довго...хто ж то міг передбачити оцю всю тяганину та лише одні обійми. все це так вкрай безглуздо, що здавалось, що от-от всьому настане кінець......все було так порізному, завжди щось траплялось таке, що майже ставило з ніг на голову все, а потім повертало до того ж самого положення.
"Він не такий як всі"- банально кажу я......але я просто не знаю які там всі оті інші, бо мені і цього з головою вистачає і я майже тону в його майже безмежному лібідо при кожній новій зустрічі. вже починає трохи напрягати вся ця ситуація.
Здавалось би, що сподобався інший, зовсім інший у всіх відношення ( навіть вікова різниця між ними складає приблизно років 13)....їх і порівнювати не потрібно, бо вони НАДТО різні......подумала, що то у мене уподобання змінились і все стане поіншому, але не так склалося, як гадалося, все таке швидкоплинне, що невстигла я "насититись" та нарадітись новому, як старе влізло і поставило знову все так, як треба йому......воно наче, падло, відчуває, що відбувається і робить все так, як вважає за потрібне....і знову якась шалена пристрість....
як там кажуть" нове- це добре забуте старе"? а якщо старе ще не добре забуте, то що робити? що роботи, коли при кожній твоїй відчайдушній спробі забути воно знову таки влізає і починає активно про себе нагадувати? що тоді?
а тоді нічого...раз вже так виходить, то вже нічого не вдієш.....
здавалось би, що він ідеальний...хоча ідеальних не має, але всеж у кожного свій ідеал є......і будемо радіти тому, що маємо :)))

Сьгодні була у лікаря і з нею у мене відбулась трохи дивна розмова. Я гадала, що психологія не входить у профіль цього лікаря, але всеж ця розмова була і відкрила мені очі на деякі речі. Вона дала мені зрозуміти, що спілкуватись з тими людьми, яких я ненавиджу ( такі, Як виявилось у моєму житті є, і першою, про кого я подумала, Коли мені залади питання « є такі люди, Яких ти терпіти не можеш, не навидиш?» була Яна Сонце.....) лікар мені пояснила, що нема у нашому світі поганих людей, люди не діляться на поганих та хороших, і не існує такого поняття, що + та – притягаються. Просто річ у тім що нема саме того – та того +...люди просто такі. Вони не пагані. Ми не можемо сказати, що хтось паганий, він просто такий. Я така, Сонце така, він такий і т.д. просто треба навчитися сприймати кожного. Треба навчитися сприймати всіх. І в той момент я зрозуміла, що повинна сприймати всіх. Але коли прийшла додому, то подумала, що Сонце я сприймати і близько не хочу. Тому просто внесла коректив у все те, що мені сказав лікар: я просто не буду навіть думати про тих, кого не сприймаю; таких людей, яких я не сприймаю, просто не існує, я сприймаю всіх, а кого не сприймаю, того просто не знаю, і не збираюсь пізнавати. Навіть якщо це необхідна мені у життті людина; якщо я один раз вирішила цю людину не сприймати, то гадаю, що буде марно, якщо мені кожні 5 хвилин будуть розповідати яка вона чудова і що я маю з нею спілкуватись...для мене просто не існує цієї людини....