останнім часом "дразнять" мене різні спогади, різні привиди мого минулого, такого не далекого, але вже не мого.....іноді так пробирає, що аж ревіти хочеться кродильїми сльозками та благати старі часи повернутись та прокручувати знову і знову. і кожен раз я бпроживала ці маленьки уривки по різному. знову і знову, щоб бути впевненою, що більше я не пошкодую про змарновано проведені такі чудові дні, які можливо більше НІКОЛИ у ЖИТТІ не здійсняться знову.
сьогоднішній привид минулого- це вечір. бляха, такі вечори бувають надто рідко, але проходять надто марно. вечірне повітря. воно завжди було особливим. воно насичене гормонами, які я вдихаю разом з киснем. у ньому відчувається трошки алкоголю, який напружує і одночасно розслаблює тіло до неймовірної ніжності та чутливості. у цьому повірті літає тонкий аромат жіночіх слімсів та далекої приглушеної музики. у цьомц повітрі майже немає запаху вулиці ( автомобілів). це повітря з далеку...з Карпат....воно не Київське. такі вечори завжди приходили з персонами чоловічої статі...такими марнии, але цікавими до неймовірності. достатньо зробити один подих, один раз відчути у легенях це повітря, один рз скуштувати його на смак, як тіло пробирає мандраж....це щось неймовірне. зараз. коли моя кімната наскрізь переповнена цим всим я просто починаю сходити з розуму, оскільки мене роздирає просто на шматки дика ностальгія за ти, що було раніше і чого нема зараз. у горлі стає такий великий ком....ком ОБРАЗИ та ПРИЗИРСТВА і одночасно БЛАЖЕНСТВА та ГАРМОНІЇ. такі почуття. це просто неймовірно. неймовірно описувати ці відчуття. вони з кожним подихом наповнюються новими гранями та відчуваються заново....


я просто сумую за Карпатами. за Трембітою. ті 18 днів були у деяких моментах просто самим кращим, що поки що було у моєму житті.

Датовано: 07.11.07 Svetl94ok 20:07

І тількі тоді, коли буде зовсім погано, я покличу на допомогу.......нічого стороннього і невчасного мені не потрібно. Я не хочу чути слова жалю, слова образи, слова помсти, я не хочу чути слова. Зараз зовсім не той час, коли хочеться просоти про сторонню допомогу....зараз я ще впевнена у своїх силах і впевнена, що можу щось зробити сама, для цього я маю гарну базу всього того, що мені так необхідно....не хочу суперечок. Таких банальних і нікчемних.....мене не влаштовує життя, яке мені може дати суспільство. Мені вистачає того світу, який я створила спеціально для себе сама. Мені подобаються всі ті люди, яких я запросила туди жити, яким надала безкоштовне помешкання у надрах мого світу, та яким виплачую еліменти, за проживання у ньому. Нікого примусово я там не утримую. Всі вільні у правах , але морально- соціальні питання всеж відіргають роль у формуванні взаємовідносин один між одним. Яким кумедним це все іноді виглядає, але що поробиш. Таке вже воно- це життя.....дивне.....дивно. смішно мені зараз, бо сама мало що усвідомлюю. Я кажу зараз занадто вівдверті речі та надто глобально, як на звичайну життєву проблему....все не так. Все-все-все......хоча більша частина всього цього істинна правда. Хоча пройде ще трохи часу і я зрозумію щось нове, але не менш глобальне....я зариюся, як хом*як , у свій світ. Всіх мешканців якого мені прийдеться вигнати, бо для мене однієї там буде надто мало місця. Можливо я почну здавати свій світ у оренду, та буду отримувати зайві кошти, які ніколи не будуть зайвими. У мому світі будуть жити якісь чужі і дивні мені люди, яких я буду бачити вперше. Вони будуть гадити у мому світі, будуть робити його жахливим, будуть псувати клімат, який я довго та ретельно формувала. Колись все неодмінно зміниться....а поки у мому світі на вході стоїть маленька дівчинка, яка надто суворо відбирає тих, хто має право мешкати у світі. Вона встановлює фейс контоль та свої порядки. Люди, яких вона не визнає гідними, всеж зможуть потрапити у цей світ, але давши хабаря. Так-так. Мій світ не ідеальний, деякі там мешкають , але насправді цього не гідні......дівчинка бере хабарі і їх розміри бувають різні. І це залежить від терміну проживання. Дівчинка ніколи не закохувалась у тих, хто мешкає у неї. Вона не здатна на таке почуття. Дивно-дивно. Хм...не хочу я говорити про цей світ.....він такий.....він жахливий.....умови деяких такі кошмарні, але вони не тікають, бо їх щось тримає. Але не дівчинка. Вона ніколи нікого не тримала. НІКОЛИ. Так, їй іноді було боляче когось відпускати, але треба якось жити. Треба. І вона живе. Вона живе, але не дихає. І серця у неї нема.

міні фотоальбом тут у мене виходить короче :))))

Открыть больше изображений

вирішила я написати щось з підозрою на розумність:) про коментарі.
от є такі люди. які напишуть якийсь чимошний запис у щоденнику і починають кидати посилання на нього усім своїм друзям з проханням прокоментувати! а є і такі, от як Маринка моя, які пишуть дуже цікаві та розумні речі , як моя Маринка, які цікаво та пізнавально читати, і зовсім не просять, щоб їх коментували, от як моя Маринка....бо генії не прагнуть визнання ( хм. я замислилась чи моя Маринка геній, чи може вона просто пише дуже-дуже цікаво?) . і як не дивно всеж знаходяться десь гарні та розумні хлопчики, дівчатка, жіночки, які читають Маринкині пости та коментують! але коментують тоді, коли є що сказати! адже генії вони на те й генії, щоб писати так,щоб це було зрозуміло ( кому потрібно, той зрозуміє навіть генія)щоб це було зрозуміло на стільки, що потреби коментувати ( задавати у коментах питання стосовно до того, що написано вище у посту генія) не виникало.
от я написала це все і зрозуміла, що не дано мені розуміти напевно про що пише та сама Маруся Крицька, оскільки я вічно пишу якість дурні коментарі з дибільними смайлами та словами захвату :))) генії себе так не поводять! отже буду розумнішою і буду писати у коментах розумним , гарним, дорогим людям щось важливе та значиме, а не те , що я пишу зазвичай :)))

якщо проводити дні з цікави людьми, то дні автоматично стають цікавими. :)

*Люди, даруйте один одному цікаві дні!

* Що таке крішнаїзм? :)))

Открыть больше изображений