так поганецько на душі. жах просто. завсім не кульний настрій. велике спасибі Ольці. яка погодилась дивитись зі мною той жахливий фільм. і за те, що всіма силами затуляла мої оченятка від тої жахливої різні. але було рілі куль ;) але до цього настрою просто не було. було паскудно неймовірно. так паскудно буває рідко. чи то Пухнаста так впливає. може я дура прибацана. але чимось пухнаста неймовірно нагадує Валерію. і, хоч я і не маю до неї ніякого відношення ( до Валерії) всеж хочеться пізнати от саме її внутрішній світ. дуже - дуже. то напевно від скуки ;) а взагаліто то мене вже трохи попустило. у прямо сенсі. все вже таке просто та кульне навкруги. я вже якось пофігую на Аліну. хоч і рипалась сьогодні бахнути дверями перед її носом, але всеж прийшла до тями і зрозуміла, що воно мені не до чого. що це просто безглуздо та дико по димтячому. мені до неї діла ема ніякого. тіки до того, бородатого. сьогодні блукала містом. одна однісінька. і було рілі кул, хоч і на душі шкрябали котяри та щось нило. сильно нило. ( шлунок напевно, бо я нічого так і не поїла з ранку.) яскравий слід у пам*яті залишив Вокзал та потяг "Львів- Луганськ" на якому Вікусько поїхала додому. я постояла на платформі, зайшла у потяг- блін, це так класно, вже не дочекаюсь тієї миті, коли оттак от знову сяду у потяг у напрямку Ужгороду та поїду на зустріч чомусь новому, але такому близькому. (моя хвора тема)